10 мая на террасе Havas Group Ukraine прошло событие, посвященное приезду французской делегации бизнесменов и социальных деятелей, среди которых – заместитель мэра города Монруж, а также представители SNCF, JPR Conseil, With Communication, Neoma Business School и других компаний и организаций.
Основным вопросом дебатов стала пропаганда как в маркетинговых коммуникациях, так и в политическом контексте.
Мы узнали, что об этой дискуссии думают специалисты агентства. Наталья Деянова, стратег Havas Group Ukraine:
«В моей жизни это была первая дискуссия о пропаганде в Украине, инициированная извне. Поэтому поначалу я склонялась к тому, чтобы заподозрить наших французских гостей, будто бы в Украине им видится особая явная пропаганда (а это, разумеется, признак тоталитаризма и прочих несвобод). Склонялась я напрасно.
Наши собеседники с большой увлеченностью обсудили с нами тот любопытный факт, что пропаганда в Украине существует безо всякого тоталитаризма.
Да, у нас много желто-голубых брендов, да, очень много упаковок с «вышиваночным» паттерном. И это – следствие пропаганды. Но есть одно «но». В Украине довольно много уравновешенных друг другом политических сил, которые самыми разными способами пытаются убедить граждан разделить с ними совершенно конкретные, выгодные каждой из них убеждения и иллюзии. Множественность и уравновешенность таких «сил» – признак демократического государства. И именно поэтому пропаганда в Украине так непохожа на «классические» тоталитарные пропаганды, и так похожа на ту оригинальную «пропаганду», о которой 90 лет назад Эдвард Бернейс написал замечательную книгу.
Кстати, каждый, кто ее прочтет, уже никогда не будет воспринимать заявления «95% стоматологов рекомендуют нашу зубную пасту» или «наш отбеливатель уничтожает даже невидимые пятна» как белый шум. Наоборот – будет немедленно узнавать в рекламе абсолютно характерные пропагандистские приемы. Я так всегда делаю, просто по привычке.
Своим мнением поделился и президент Havas Group Ukraine, Юрий Когутяк:
«Звичайно, групою французів, що відвідала нас, рухала проста людська цікавість. Я певен: Україна точно не виглядатиме в їхній пам’яті сірою безперспективною дірою, а радше такою країною, що напружено й самовіддано шукає себе. Втім, я й сам декілька років тому був схильний вважати її сірою дірою, зціпивши зуби, щоби перечекати правління попереднього президента.
Розмова про пропаганду, думаю, була викликана просто бажанням визначити певне поле дискусії, хоча розмовляти, прагнучи зрозуміти одне одного, можна було будь про що. Але ми – рекламна група з французьким корінням. Тому розмовляли про пропаганду.
Мені ж хотілось розповісти їм історію своєї сім’ї, тому що вона дуже добре дає зрозуміти, хто ми. Мої батьки народилися на Західній Україні якраз під час «возз’єднання». Початкове захоплення в тих краях швидко переросло в партизанський спротив і загнану всередину ненависть до Совєтів. Мій дід був забраний до Радянської армії і зустрів «велику перемогу» в полоні – у концтаборі в англійській зоні окупації. Після звільнення замість сибірського етапу емігрував в Англію. Дякую, Англіє. Мій батько, якого виростила самотужки його мама, став військовим офіцером й одразу після мого народження був «засланий» служити на Сахалін, тільки-но відкрилась ця правда про батька в Англії. Там я полюбив кімчі. Всі мої діди і бабці померли у віці 40-50 років, адже доступної медицини не існувало майже до середини шістдесятих. Студентом я теж був забраний до Радянської армії, і служив у Калінінграді, уламкові Пруссії, який прибило до Росії. Наша дивізія була оснащена старенькими, але все ж робочими ядерними ракетами, націленими на Европу. А після армії я будував будинки для чорнобильців у зонах, як виявилось пізніше, теж добряче забруднених. Була перебудова, підприємництво, розпад Союзу, президенти, криза 98 року. А потім 2008 і війна 2014. Не менш цікава й драматична історія сім’ї моєї дружини.
Щоб французи зрозуміли, хто ми, їм треба послухати сімейні історії, які набагато більше розкажуть про нас, ніж навіть глибоко професійна розмова. Або почитати в перекладі романи Світлани Алексієвич».
Что же на самом деле запланировали члены французской делегации, рассказал модератор мероприятия, выпускник HEC, президент Network Commission Eric de Rugy
Итак, Эрик, главный вопрос: какие бизнес-возможности Вы увидели в Украине?
Eric de Rugy: «Мы, люди из маркетинга, связи, медиа и коммуникаций, и нам интересны возможности, которые здесь открываются. И диалог в агентстве Havas – хороший тому пример. Честно говоря, местные специалисты и французы, живущие в Украине, отвечали не всегда единодушно. Существует ряд барьеров, которые влияют на инвестиции в Украину со стороны французских предпринимателей. Война – не единственная угроза. Есть еще коррупция, нехватка специалистов из-за эмиграции молодых выпускников ВУЗов, языковой барьер. С другой стороны, наша поездка позволила отказаться от предубеждений и сквозь призму трех посещённых нами больших городов понять: Украина – современная страна, владеющая продвинутыми цифровыми технологиями, с хорошей образовательной платформой, открытыми и динамичными молодыми людьми, способными избежать местной бюрократии, и многим другим. Розничная торговля, цифровые услуги, сельское хозяйство, технологии, продукты питания или культура выглядят как соответствующие области для исследования. Мой вывод – дело в выборе правильного проекта и достойной его подготовке, особенно если вовлечь адекватных местных специалистов.
Фотографии предоставлены Havas Group Ukraine
